Між іншим...

Мій вчорашній корпоратив несподівано закінчився на Майдані.

Це було... так… ну ви знаєте! :)

На сходах Жовтневого палацу зустріли Кличка, він читав лекцію молодому хлопцю на тему: «нє мишцамі єдінимі… у тєбя же образованіє єсть». Якщо б не взнала - подумала б, що то розмова якихось гопніків, пробачте мене прихильники.

Різанула очі молода, мажорного виду пара – дівчина в білій шубєйке і хлопець в притальонних брюках, що жмучись один до одного прямували в сторону магазинів-карусєлєй. Біля динаміків КМДА дєвочкіне ліцо стало схоже на гузочку . Пісня «брат за брата» не в її смаку, мабуть.

На зворотньому шляху нас, овіянних кострами, зазивала продавщіца парфум: «Ребята, давайте подберу вам хороший аромат!».
«Дякую», - казала я, - «ми вже маємо свій!».
В метро дівчина, принюхавшись до нас, почала посміхатись.

В Ашані натрапляла на людей, які не дивлячись на шалену штовханину, духоту і черги, звіряли продукти в своїй корзині зі списком бойкотованих товарів від ПР.

Сьогодні вже мені наснився сон, що революція скінчилась. Я майже нічого з нього не пам’ятаю, тільки те, що Гепі вдалося збігти за кордон, але відчуття перемоги у мене досі є.

Зі святом вас, друзі! Перемог всім нам!