r_es: 1 (оХРИПП)
Originally posted by [livejournal.com profile] sbks at Юрій Іздрик
Originally posted by [livejournal.com profile] klodius at post
Юрій Іздрик

в половині зими посередині тижня
десь між ніччю і днем
між буттям й небуттям
прокидаємось ми поки спить ще всевишній
ніби тіло одне
ніби сонне дитя
і нема ще довкола ні світу ні світла
і нема ще всередині «я» і «не-я»
лиш у спільних легенях – запаси повітря
і застигле в повітрі єдине ім'я
нам обіцяно було світанок прекрасний
дім без темних кутів і маршрут без покут
народилися ми як завжди передчасно
прокидайся же господи
поки ми тут
r_es: 1 (оХРИПП)
Originally posted by [livejournal.com profile] ua_redaktor at зомбированная майданутость
Originally posted by [livejournal.com profile] muziker at зомбированная майданутость
Спасибо вам, друзья за беспокойство обо мне. Честно, несмотря на то,что я напишу дальше, я рад,что вы у меня есть.
Потому, на правах друга, я постараюсь быть искренним,но скажу вещи,которые многим из вас могут не понравиться. Вы сами решайте, что с этим делать.
Read more... )
r_es: 1 (оХРИПП)
Originally posted by [livejournal.com profile] semesyuk at Праве-ліве і українське повстання


Українські революційні події насичені цікавими феноменами та багатьма ноу-хау. Одним з найпомітниших феноменів є делікатність протесту стосовно приватної власності та людської гідності. На цей час в Києві постраждав один єдиний приватний бутік, що опинився в зоні протистояння, та не принижено жодного співробітника карних органів. Крім того, було розбито пару вітрин у Львові, і ці вітрини належать мафіозно-провладному бізнесу. І це все у той час, як протестувальників вбивають, катують, викрадають, нищать їхнє рухоме і нерухоме майно, усіляко принижують їхню людську гідність. Це дивно, чи не так? Дивно, особливо для європейської публіки, котра чудово знайома з вандалізмом протесту, підпалами приватних магазинів та автівок, розбиванням вітрин, поліцейських мармиз, тощо.

Нагадую - все, що було спалено або розтрощено за цей час в Україні, так чи інакше має відношення лише до каральних державних органів і жодним чином не стосується особистого.

Відомо, що переважна більшість європейських вуличних заворушок з підпалами і трощенням приватної власності, так чи інакше, мають соціалістично-анархічне забарвлення і відповідні гасла. Якщо називати речі своїми іменами, то часто це прості і очевидні погроми. Якщо говорити ще відвертіше – лівацькі погроми. Що поробиш, це стара європейська традиція. Традиція, котра можлива лише в спільноті, що історично не відчула на собі весь темний жах справжнього, доведеного до ідеалу, лівого експеременту у найтяжчий з можливих форм, що зветься “розвинутим соціалізмом”. Саме тому українськй протест має не соціалістичне забарвлення, а національне, в політичному сенсі цього слова.

Деякі західні спостерігачі за українськими подіями, з кумедним і зрозумілим жахом вишукують в натовпі українських протестувальників неонацистський елемент, чим вельми тішать нас, українців. Вони бачать, що кістяк силового протистояння із знахабнілою владою складають члени стихійного “Правого сектору” та футбольні фанати, і їм одразу ввижаються страшні есесівцці на чорних конях нацизму. В той час як ліві сили в Україні вкотре довели свою фантомність та загадковість, бо все на що вони здатні, це організувати круглий стіл з обговореннями. А от коли виникла потреба в реальному фізичному захисті простих громадян від мафіозних силових структур, вони продемонстрували повну імпотенцію та навіть відсутність. Що ж, такою є специфіка українського протесту – він не тільки соціальний, але і національний. При тому мова тут йде, звичайно, про політичну націю, а не про етнічну приналежність. Якщо ви думаєте, що в Україні лютують нацисти, то підіть і роскажіть про це моїм еврейським друзям, котрі носять на барикади “Правому сектору” бутерброди та чай, допомогають транспортом та дровами, скидаються грошима на теплі речі, та жбурляють коктейлі молотова в мафіозну поліцію разом з ними.

Один мій товариш, абсолютно типовий київський еврей, поділився зауваженням – “за останній час на барикадах я познайомився з багатьма чудовими хлопцями, і знаєте, чомусь вони виявилися “фашистами” та “нацистами”. Тим часом інший мій друг еврейського походження, активіст протесту, з почав з гордістью промовляти гасло “Слава нації!”. Чому? Тому що всі ми, люди різного походження та різних національностей, відчули себе єдиною командою, соратниками, політичною громадою, котра здатна разом повстати проти свавілля, і скинути із себе ці залишки радянських кайданів - соціалістичну безвідповідальність та наївність. Зважаючи на те, що в Україні куються нові форми протесту і постає нова, відповідальна багатомільйонна спільнота, можна сказати, що сама термінологія “праве-ліве” є застарілою, та такою, що не здатна передати суть того, що коїться.

Так, через міцну народну відразу до соціалістичного досвіду, люди, що б’ються на смерть із владою, визначають себе як “Правий сектор”. Але на справді, це є “Сектор громадянської гідності та людського права на свободу”.

Всі ми – українці, євреї, росіяни, вірмени, молдавани, білоруси та інші, є українцями в широкому, політичному сенсі цього слова. Ми ведемо національно-визвольну боротьбу від пострадянського впливу Кремля, боротьбу за власну громадянську приватність, якщо ви мене розумієте.

Отже просимо не застосовувати до нас застарілих кліше і трухлявих політичних схем минулого. Ми є народ!

Так, можливо вас, за старою звичкою, до смерті перелякала фотографія з місця подій, на якій протестувальник б’ється з поліцією, тримаючи в руках фанерного щита, на котрому намальовано неприємний символ? Так от що я вам скажу - забороніть підлітку малювати свастику, і він її обов’язково намалює, навіть якщо зранку йому йти з батьками до сінагоги, бо це форма протесту проти актуальної системи. Порушувати заборони – доля вільних людей.

П.С. Прямо зараз, щойно я дописав цей текст, протестувальники прибирають в приміщені "Укрдому" після штурму! Це за межами фантастики! Великий нарід.
r_es: 1 (оХРИПП)
Самой старшей жительницей Украины официально названа Екатерина Козак – 14 февраля ей исполнилось 115 лет, и она попала в Книгу рекордов Украины.
Рекордсменка родилась и проживает в селе Хотимир Тлумацкого района Ивано-Франковской области. Бабушка не имеет образования, никогда не была замужем. У нее нет собственных детей, но она воспитала двух племянниц – дочерей погибшей сестры. Несмотря на возраст, Екатерина Ивановна утверждает, что чувствует себя хорошо.
Ранее самым пожилым жителем Украины считался житель Львовской области Григорий Нестор. Он, как и Екатерина Козак, питался обычной сельской едой, мог выпить только на праздник, но никогда не курил. Григорий Нестор умер на 117-м году жизни, уступив место в Книге рекордов Украины Екатерине Козак.
источник
r_es: 2 (wolf)
Originally posted by [livejournal.com profile] semesyuk at Повернувсь
Повернувся з Майдану. Думка одна - на кой чьйорт взагалі потрібна міліція і взагалі така дебільна держава? Цілковитий орднунг, порядок, завзятість та чудова організованість тисяч людей наче як натякають. Вразили нові барикади, вразило все. Винахідливість народу скажена. Шановні, здається ми раптом дозріли до високого звання людей та хазяїв землі. Нині люди діляться на дві верстви - громадяни-кшатрії та тітушко-кріпаки. Маємо перед очима типову національну і трошки може буржуазну революцію.

За просто так з Майдана ніхто не піде, це відчувається. Мобілізаційна спроможність народу неймовірна.
Накуй вертикаль влади. Дайош горизонтальні зв'язки!
За нашу свободу - як на роботу!
r_es: 1 (up1)
Originally posted by [livejournal.com profile] nik_adams at Українці
Originally posted by [livejournal.com profile] vjn at Українці
Двоє українців, які мігрували в цю країну зі сподіваннями зробити її кращою. Кожен по своєму її навіть робить кращою. Але коли читаєш - то так сумно стає, хоч вий. Бо виходячи з цього жодних шансів нема - притомних людей в Україні можна зібрати і заледве вистачить заселити ними маленький хутір...
І жодного променя надії...

"Чим відрізняється Західна Україна від Східної? Нічим. Ще б одне покоління - і було б те саме, що в Донецьку"

Народився я в місті Горлівка на Донеччині. Три роки жив з дідом-бабою, потім батьки забрали у Донецьк. Там тоді вже не говорили українською. Українська на Донбасі зникла після війни. Мої баби ще не розмовляли російською. Я по мамі в п'ятому поколінні донецький. Справжній донецький. І говорю так, як говорили баба, прабаба і прадід. Українською.


Читати далі )

Не вірю в демократію у здеградованих суспільствах. Демократичним шляхом в Україні нічого доброго не відбудеться. Ніколи. Рагулі за горілку та гречку завжди обиратимуть парламент, в якому більшість становитимуть свинорили. Янукович - те, чого хотіла більшість цього народу.

Перевіз родину в Україну з Москви 2008 року - після того, як старша донька розповіла, що Ющенко поїхав у гості до Саакашвілі, разом придумали Голодомор, а потім напали на Росію.

Якось зайшов у кімнату доньки. Дивлюся: 200 штук аудіокниг - усі російською. Дружина жартує: "Да вы ж индейцы, у вас даже аудиокниг нет". Тоді я викупив у Києві студію, що спеціалізувалася на запису аудіокниг. І почав робити український продукт.

Три альбоми Сашка Лірника випустили. Побачили: не продається, бо нема мережі дистрибуції українського контенту. Вирішили робити структуру, мережу розповсюдження - свої магазини, чужі магазини, пхатися на радіо. Це - проект, в якому я найбільше обламався в Україні. Недооцінив масштаби проблеми. Рівня деградації.
Читати далі )(с)
=============================================
Громадянин США Джордж Білканич живе в закарпатській глибинці, невеликому селі Великоберезнянського району, вже більше десяти років, однак широкому загалу став відомий лише нещодавно - після того, як з його будинку викрали близько 100 тисяч доларів (!). Місцеві селяни вважають Джорджа дивакуватим, а особисто мені 82-річний американець чимось нагадує Дон Кіхота. Цей наївний, довірливий чоловік, який приїхав в Україну з чистими помислами і бажанням щось змінити на своїй історичній батьківщині, несподівано зіткнувся з жорстокою прагматичністю наших людей ... +++ )Для своїх односельців Джордж - дивина, яку вони не в змозі зрозуміти. «Чудний він якийсь», - сказала мені жінка в сільраді, куди я пішов відзначити відрядження. Але конкретизувати, що таке «чудний», відмовилася, лише осудливо похитала головою. Джордж дійсно різко виділяється на тлі селян. По-перше, не п'є, лише зрідка дозволяє собі трохи вина. По-друге, веде спортивний спосіб життя і виглядає набагато молодше свого віку. Де це бачено, щоб 82-річний дід підтягувався на турніку або займався на свіжому повітрі ушу? А як вам таке - купити дорогий вінок з написом «Воїнам, Що загинули за свободу України» і покласти до монумента в райцентрі? По-третє, американець дуже довірливий, наївний і при цьому має гроші. Ну як цим не скористатися?

- Ось, подивися, - показує Джордж купу розписок односельців, які з будь-якого приводу брали у нього в борг різні суми. Хтось одну або дві тисячі доларів, а є й по дев'ять або одинадцять тисяч! Повертати борги, природно, ніхто не поспішає. Наївний іноземець багаторазово звертався з цього приводу до суду, але толку ніякого.

- Я давав гроші на бізнес, на відкриття магазину, адже яка користь від капіталу, який без діла лежить у банку? - Міркує він. - Але тут люди якісь дивні, вони й не думають заробляти і віддавати борги. Головна «чеснота» - обдурити або вкрасти.
+++ )

- Ось тут планую поставити водяний млин, - пояснює він, - потім зроблю невеликий ставок, щоб розводити рибу. А ще заведу коня, куплю кіз, щоб давали молоко. Тут така природа, таке повітря, вода! Але люди чомусь не хочуть працювати, хочуть тільки красти ... У мене з майстерні величезний двометровий верстат нещодавно винесли. Я навіть знаю, у кого він тепер стоїть. А інструментів скільки стягнули через задній двір! Викликаю міліцію - нічого ... Україна - дуже гарна країна, але тут багато що потрібно міняти. Я б запросив сюди тямущих людей із Заходу, щоб взялися за наведення порядку. Міліцію потрібно розпустити, адже вона нічого не робить! ..

- Ви приїхали з нормальної країни, де мали все необхідне, і навіть більше. Тут вас обібрали до нитки, постійно обманюють, ви не можете добитися справедливості в міліції і суді. І все одно не жалкуєте, що повернулися? - Не приховую здивування.

- Чому я повинен шкодувати, що повернувся в рідні місця? - Емоційно перепитує Джордж. І пояснює, немов шкільний вчитель недолугому учневі: - Хіба риба шкодує, що до кінця життя повертається до своїх витоків? Як ти не розумієш - адже потрібно зробити щось і тут! Поки є сили, здоров'я і бажання ...

Дійсно - дивний американець ...
(с)

А як на мене - це нормальні українці.
Однак їх в країні - одиниці.

Profile

r_es: 1 (Default)
r_es

December 2014

S M T W T F S
 12345 6
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 17th, 2017 11:07 am
Powered by Dreamwidth Studios