Пост, який не варто читати людям з гарним настроєм

Originally posted by joanerges at Пост, який не варто читати людям з гарним настроєм

*стомлено позіхаючи* Вічне питання копірайта й копілефта в інтернеті – на те й вічне, що його не вирішити. Й різні сторони ніколи не зійдуться до одного, як кіплінгівські Схід та Захід. Питання не нове й для цього блогу. Періодично виринають персони, що звинувачують мене у порушенні копірайту, періодично я обурююся на цю тему. Такий собі колообіг обурення в інтернеті. На своє виправдання можу зауважити, що намагаюся завжди зазначати авторство/джерело і не маю від цього блогу комерційного прибутку. Натомість мої претензії зазвичай лежать у двох площинах: моє авторство не зазначають та/або не дають посилання на цей блог. І мова не про перепости у блогосфері (хоча й тут не завжди зазначають авторство), їх я навіть вітаю й радий, що моя робота видається комусь цікавою чи корисною. Мова про претензії до видань/проектів, які мають прибуток від своїх сайтів і самі вивішують драконівські правила щодо перепосту, до так званих заслужених краєзнавців, до редакторів деяких державних чи комунальних видань, до окремих членів Нацспілки журналістів і т.п., які беруть повністю чи великим шматком мої дослідження й видають за свої. Більше того – не реагують на зауваження. Свинство, імхо. Утім, у кожного своя шкала поведінки. Мені, як вже говорилося, багато чим докоряли, але не тим, що я комусь затикаю рота за справедливу критику.

Це все приказка. Основна ж байка ось у чому: таке навантаження вас моїми роздратуваннями зумовлене повною байдужістю до сьогоднішніх постів бажанням познайомити з проектом, чий логотип ви бачите у цьому пості. Він прикметний для мене трьома показниками: у нього аж шість членів т.зв. редакційної колегії (у т.ч. – два кандидати історичних наук й один – філософських); він успішно цупить без мої згоди й посилань на джерело матеріали з цього блогу; він оперативно витирає коментарі з зауваженнями щодо недобросовісності. Саме останній факт мене вбив наповал і підштовхнув написати цей пост. Так тримати, нешановані мною панове…

А що ж буде з РПЦ МП?

Предстоятель Константинопольської православної церкви Вселенський патріарх Варфоломій повідомив журналістам, що бачить можливість для возз’єднання між Православною і Католицькою церквами.

Твари

Originally posted by diana_ledi at Ублюдки

Оригинал взят у frankensstein в Ублюдки

Честно признаться, я долго не верил в то, что Голодомор был спланированным геноцидом украинского народа. Понимал, для чего Ющенко нужен именно такой статус голода 1932-33 годов, понимал, что делается это в интересах страны, но до конца не верил в правдивость таких утверждений. Я считал голод не национальной, а классовой расправой коммунистов с зажиточным селянством. Считал преступлением, но геноцидом - нет. После вчерашней выходки коммунистов в Верховной Раде я изменил свое мнение.

Не почтив память жертв голода вставанием, коммунисты продемонстрировали явное, циничное презрение к погибшим, и тем самым подтвердили, что ничуть не сожалеют по поводу миллионов смертей. Если бы Голодомор был стихийной, случайной трагедией, у них не было бы никаких причин ненавидеть его жертв. Коммунисты могли бы встать хотя бы чисто из моральных соображений. Уже хотя бы затем, чтобы показать, что помнят и уважают советских граждан, за счастье которых якобы сражались на фронтах.




В каких же случаях обычно люди проявляют демонстративное неуважение? Когда речь идет о врагах. О тех, кого не жалко. Убийцы не скорбят по своим жертвам. Разве только раскаявшиеся убийцы. Коммунисты - не раскаялись. Они не признают себя убийцами, но регулярно дают понять: убийцы - это они. Если бы Голодомор не был геноцидом украинцев - у его авторов не было бы потребности варварски топтаться по памяти своих жертв.

У негодяев из парламентской фракции КПУ нет ни морали, но совести, ни стыда. Поэтому, нет ничего удивительного и в том, что к их святыням в Украине проявляли и будут проявлять в будущем такое же неуважение, какое теперь проявляют к Украине они.

И что делать

с этим быдлом?