Довіра до інформації
Sep. 14th, 2013 12:31 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
r_esOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
flakelviv at Довіра до інформації
flakelviv at Довіра до інформаціїКолись я наткнувся в якомусь блозі на патетичну розповідь про Хемілтона Накі.
Там писали, що у 1967 році він, темношкірий південноафриканець, був другою людиною в команді Крістіана Барнарда. Це були люди, які виконали першу в історії пересадку серця. Що саме він тоді витягнув серце з жінки-донора. Але ніхто нічого про нього не знав, бо апартеїд був в той час правилом, і чорна людина не могла з'явитися на фотографіях в такому контексті.
Писали, що він залишив школу в 14 років і працював садівником у Школі медицини Кейптауна. Що навчився хірургії, спостерігаючи за тим, як білі лікарі робили трансплантації собакам і свиням. Накі став настільки крутим, що Барнард захотів бачити його в своїй команді. Що він викладав хірургію студентам, отримуючи зарплату асистента лабораторії - найбільше, що університет міг дозволити чорному.
Стаття була з фотографіями, гарно оформлена і ніяких особливих підстав сумніватися у цьому всьому ніби-то не було.
Думаю: ну ні фіга собі. І пішов рити.
І нарив: насправді ця стаття була побудована на інформації, яку рознесли авторитетні світові видання у 2005 році після смерті Хемілтона Накі. А через кілька днів кинулися друкувати спростування, перекидаючи собак одне на одного. Оправдовувалися тим, що їхні повідомлення були основані на словах самого Накі, який на старості років у постапартеїдівській ПАР, здається, сам повірив у всі ці історії.
Насправді людьми, що вирізали серце з донора, були Маріус Барнард, брат Крістіана, і Мартін О'Донован. Неможливість того, щоб Накі був присутнім в операційній у ту історичну ніч, підтвердилася багатьма людьми, які мали безпосередній стосунок до операції.
Але то такоє. Стаття якась, в якомусь блозі... Ось цікавіше: стаття про барселонський парк атракціонів "Тібідабо" в мегаавторитетному "Вокрут света".
Із 1920 року Барселона позбулася трамваїв, які тоді активно розвивалися, після трагічної загибелі під колесами трамваю архітектора Антоніо Ґауді.
Думаю: ну ні фіга собі. Був же в Барселоні, невже там трамваїв не було? І пішов рити.
І нарив: ну звичайно що в Берселоні дуже розвинена мережа трамвайних маршрутів.
Кому ж вірити, якщо вже "Вокруг света" не вірити?
Не знаю. Може, нікому, крім власних очей і очей найближчих людей. І ще крім математики.
Просто завжди під час сприйняття будь-якої інформації потрібно тримати перед очима ось цю картинку:
Там писали, що у 1967 році він, темношкірий південноафриканець, був другою людиною в команді Крістіана Барнарда. Це були люди, які виконали першу в історії пересадку серця. Що саме він тоді витягнув серце з жінки-донора. Але ніхто нічого про нього не знав, бо апартеїд був в той час правилом, і чорна людина не могла з'явитися на фотографіях в такому контексті.
Писали, що він залишив школу в 14 років і працював садівником у Школі медицини Кейптауна. Що навчився хірургії, спостерігаючи за тим, як білі лікарі робили трансплантації собакам і свиням. Накі став настільки крутим, що Барнард захотів бачити його в своїй команді. Що він викладав хірургію студентам, отримуючи зарплату асистента лабораторії - найбільше, що університет міг дозволити чорному.
Стаття була з фотографіями, гарно оформлена і ніяких особливих підстав сумніватися у цьому всьому ніби-то не було.
Думаю: ну ні фіга собі. І пішов рити.
І нарив: насправді ця стаття була побудована на інформації, яку рознесли авторитетні світові видання у 2005 році після смерті Хемілтона Накі. А через кілька днів кинулися друкувати спростування, перекидаючи собак одне на одного. Оправдовувалися тим, що їхні повідомлення були основані на словах самого Накі, який на старості років у постапартеїдівській ПАР, здається, сам повірив у всі ці історії.
Насправді людьми, що вирізали серце з донора, були Маріус Барнард, брат Крістіана, і Мартін О'Донован. Неможливість того, щоб Накі був присутнім в операційній у ту історичну ніч, підтвердилася багатьма людьми, які мали безпосередній стосунок до операції.
Але то такоє. Стаття якась, в якомусь блозі... Ось цікавіше: стаття про барселонський парк атракціонів "Тібідабо" в мегаавторитетному "Вокрут света".
Із 1920 року Барселона позбулася трамваїв, які тоді активно розвивалися, після трагічної загибелі під колесами трамваю архітектора Антоніо Ґауді.
Думаю: ну ні фіга собі. Був же в Барселоні, невже там трамваїв не було? І пішов рити.
І нарив: ну звичайно що в Берселоні дуже розвинена мережа трамвайних маршрутів.
Кому ж вірити, якщо вже "Вокруг света" не вірити?
Не знаю. Може, нікому, крім власних очей і очей найближчих людей. І ще крім математики.
Просто завжди під час сприйняття будь-якої інформації потрібно тримати перед очима ось цю картинку:
