Гороскоп 12 стульев

Эти два романа «Двенадцать стульев» и «Золотой теленок» - самые эзотерические тексты русской литературы 20 века, несмотря на то, что многие считают их вполне незамысловатыми и легкомысленными. Это более эзотерические тексты, чем даже «Мастер и Маргарита». Следует сразу сказать, что авторы, наверняка, не догадывались об оккультном смысле своих произведений и тут нет противоречий, ибо талантливые люди способны внерациональными путями транслировать некоторые оккультные законы просто в силу того, что они чувствуют и воспринимают эти оккультные смыслы своим тонко настроенным творческим разумом и не только разумом, но и всем телом или всеми телами.

Чтобы уяснить смысл романов, следует внимательно прочитать «Арканы ТАРО», тогда сразу станет ясно, что основная цель Пути Остапа Бендера - достижение Бессмертия. Что имеется в виду? Имеется в виду то, что Остап Бендер в романе «Золотой теленок» проходит все Арканы, представленные в системе Арканов ТАРО, а в романе «12 стульев» он пытается пройти через все 12 созвездий Зодиака. В некотором смысле оба текста - закодированные мистерии, целая серия инициаций, посвящений.

Все 12 стульев, а вернее, те персонажи, которые ими обладают - представляют все 12 знаков Зодиака. Так называемая «работа с созвездиями» - это основное содержание и смысл 18 Аркана Луна. Смысл в том, чтобы пройдя многими человеческими путями, обрести опыт взаимодействия с этими созвездиями или точнее - с их представителями. В йогической практике подобное действо называется Сурьянамаскар - динамический комплекс асан, в котором каждая асана есть символический образ того или иного созвездия, его информационная и энергетическая матрица. Методология Остапа не проще и не менее искусна, ведь ему приходится каждый раз подстраивается к тому или иному «созвездию», мало того, как правило, чтобы получить стул, он каждый раз вынужден что-то отдавать. Остап очень грамотный адепт, он Мастер Жизни, он чтит Уголовный Кодекс и понимает, что грабеж - это самый плохой метод взаимодействия с окружающим миром. Если стул с потенциальным сокровищем - это энергия, то его взаимодействия с обладателями стула - это всегда обмен энергией и информацией.

Oвeн (21 мapтa - 20 aпpeля)	Teлeц (21 aпpeля - 20 мaя)	Близнeцы (21 мaя - 21 июня)	Paк (22 июня - 22 июля)
Лeв (23 июля - 23 августа)	Дeвa (24 августа - 23 сентября)	Becы (24 ceнтябpя - 23 oктябpя)	Cкopпиoн (24 oктябpя - 22 нoябpя)
Cтpeлeц (23 нoябpя - 21 дeкaбpя)	Кoзepoг (22 дeкaбpя - 20 янвapя)	Boдoлeй (21 янвapя - 19 фeвpaля)	Pыбы (20 фeвpaля - 20 мapтa)

Инструкция: нажать на знак, откроется форма для создания поста и запостить к себе в блог.
И не забываем добавляться в друзья, если заинтересовал журнальчик (+ подписаться на обновления )
Тест доступен друзьям kot_de_azur
Тесты разрешены администрацией Livejournal

Про Волинську різанину 1943 року

Originally posted by yury_108 at Про Волинську різанину 1943 року

Ну, статтю про Волинську різанину націоналіст не може не коментувати...

Юрій Романенко міг свій пост із Фейсбука не публікувати на «Хвилі», а замість нього написати добротну аналітичну статтю. Але 9:1, що  не напише. Волинська різанина - це не та тема, на яку Юрій буде щось писати. Ну, наскільки знаю автора. Цей пост – виняток із правил, мабуть хтось чи щось добряче завело його  (автора) з пів-оберта.

Написати на тему Волинської різанини гарну статтю - не складно. Досить проштудіювати пару книжок Володимира В’ятровича. Але Юрій пішов іншим шляхом, шляхом логічних порівнянь, з яких випливає, що кати і жертви однаково винні.

Ну це якби у відомих подіях з села Врадіївки, де капітан Дрижак з двома подільниками згвалтували молоду жінку, стверджувати, що й жіночка нічим не краща капітана. Мабуть, пручалася, руки й морду капітанові царапнула. А капітан «при исполнении», де-юре чергував цю ніч у райвідділку. Та й курва вона взагалі…

Юрій формально діє, як прагматик, який хоче перегорнути цю сторінку, як це зробили ФРН і Франція, і забути (мирно жити з поляками). Біда тільки в тому, що пропонований прагматизм дуже дорого обійдеться українській нації. «Я сторонник подхода, который развязывает проблемы прошлого, чтобы улучшить жизнь в настоящем и обеспечить задел на будущее для наших детей.»

Наша нація, якщо виходити з концепції Великого Кобзаря,  складається з «мертвих, живих і ненароджених». Юрій пропонує інтереси мертвих проігнорувати заради живих та їх потомків.Правда, хто дасть Юрію гарантію, що й його покоління не проігнорують онуки? Гарантією тут може бути тільки  цілісність нації. Конкретний українець може легко вмерти за ідею, при умові, що ідея зробить його націю безсмертною і щасливою. Бджола жалить нападника і вмирає, але бджолиний рій живе!

Всякі гешефти сучасників, щодо торгівлі ідеалами мертвих та інтепесами ненароджених, знищують націю. Бо коли б «мертві» знали у що виродяться їх потомки, то навряд чи здійснили б свій чин. Мотиву б не було. І замість цієї картини світу була б інша.

Волинську різанину зазвичай розглядають або в «покаянному» аспекті, або в історичному. До істориків особливих претензій не маємо. А от до тих, хто закликає каятись і прощати, претензії є. Бо «Волинська різанина» - явище есхатологічне і трансцендентне, яке визначає долю України на століття вперед.

Ну, скажімо, відновив 1620 року гетьман П.Конашевич-Сагайдачний православну митрополію в Україні. І маємо дотепер релігійні сварки, роз’єднані церкву і народ. А могли ж мати єдину греко-католицьку церкву і бути частиною тієї Європи, куди тепер нас так тягне Янукович.

З «Волинської різанини» 1943 року прямо випливає «Акція «Вісла» 1947 року. В результаті цих двох чисток українці і поляки отримали етнічно відносно чисті території. В Україні майже не лишилось поляків, а в Польщі – українців. Звідси, феномен Західної України, завдяки чому і стала можлива наша незалежність в 1991 році. Без Західної України Україна Східна являла би собою другу Білорусь, комуністичним провідникам якої ідея національної незалежності просто не прийшла б у голови. І простягалася б Росія від Збруча до Тихого океану.

То ж провідник ОУН(б) на Північно-Західних українських землях (ПЗУЗ) Клим Савур бачив на століття вперед? Ні, не бачив, бо ОУН(б) не організовувала на Волині різанини. Якось у істориків випадає той факт, що не зважаючи на однакову політику й ідеологію ОУН, різанина була тільки волинською, а от «галицької різанини» не було. І німці тут ні до чого. В Галичині в порівнянні з Волинню їх влада була набагато ліберальнішою, а, головне, проукраїнською. Скажімо мова викладання у школах Галичини майже скрізь була українська.

То чому різати поляків почали з Волині? Бо там поляки були особливі! Друга Жечь Посполіта у міжвоєнне двадцятиліття проводила політику колонізації українських земель у римський спосіб, заселяючи колонізовані землі ветеранами. Але ж вільних земель в часи аграрного перенаселення бути не могло, тому землі для ветеранів Ю.Пілсудського забирали в українців. Таких ветеранів назтвали «осадниками».

Нагадаємо читачам, що західні українці вже мали свою державу – ЗУНР, анексовану поляками в 1920 році. Антанта передала Польщі західноукраїнські землі (ЗУЗ) з умовою надання українцям автономії. Але це побажання було поляками проігнороване. Тому на ЗУЗ виникло явище аналогічне палестинській інтифаді. Процес «замирення» шляхом терору і тотальних зачисток отримав назву «пацифікації».

Різати поляків почали, як тільки ослабилась міць німецької окупаційної адміністрації, чому сприяла поява УПА і АК. Нова Коліївщина виникла без допомоги ОУН, як і стара 1768 року. Драматизму ситуації додавало те, що було багато змішаних сімей, а генетично західноукраїнські поляки були спольщеними і покатоличеними українцями. Це дуже нагадувало різанину вірмен і греків у Туреччині під час національно-визвольної війни 1919-23 років, коли «турками» звалися ісламізовані вірмени і греки.

Цікаво, що армія Мустафи Камаля Ататюрка вирізала або вигнала з Туреччини практично всіх греків і вірмен. На початку ХХ століття вірмени, греки і асирійці складали чверть населення країни, а за переписом 2008р. їх лишилось менше 1%. Турків звинувачують у т.з. «вірменському геноциді 1915р.», але практично ніхто не звинувачує в цьому уряд Ататюрка. До речі після закінчення війни між Туреччиною і Грецією відбувся обмін населенням на зразок «Акції «Вісла».

То яке повинне бути відношення нас, українців, до подій 1943 року? Ми повинні перегорнути цю сторінку історії і забути про неї. Але в жодному разі не каятись, бо ми ні в чому перед поляками не винні. Це поляки прийшли на нашу землю, а не ми на польську. І це вони хотіли після Другої світової війни знов анексувати наші землі. Міжнародне право тут цілком на нашому боці, позаяк воно створювалось на підставі аналізу війни в Алжирі, де французам довелося евакуювати всіх своїх співвітчизників до Франції, попри те, що більшість з них були «чорноногими», - так називали французів, що народилися в Алжирі.

Почему я против мирных акций протеста

Originally posted by aldemion at Почему я против мирных акций протеста

Итак, представьте себе картину, очередное беззаконие творится, как то Тимошенко отравили, иммигранты налетели, налоги подняли... в принципе этот список можно продолжать до бесконечности. Несправедливость всегда творилась на земле, и твориться будет. Главное в этом вопросе реакция. К примеру, можно отреагировать мирным митингом, или палатками на майдане, или... и опять-таки, список мирных акций протеста можно продолжать и продолжать. Итальянские забастовки, перекрытия дорог, просто страйк, все это исключительно одного поля ягоды, и целью своей несут донесение своих мыслей до тех, кто принимает решения.

Итак, забастовали, перекрыли, разбили шатры... в общем выразили свою гражданскую позицию, и... (вот простите за многоточия, просто слишком много надо отдать на фантазию читателя) всем ПОХУЙ. Да да. Именно так. Большими буквами, черным по белому. Можно даже болдом выделить, один хрен результат останется тем же. Крики, ругань, голодовки, а в результате большой и толстый положенный на народную волю. Поскольку последствий нет.

Как часто вы будучи детьми нарушали запреты своих родителей? Если часто - то поздравляю, вы близки к идеалам современного общества. Если нельзя, но очень хочется, то можно, это принцип работы власть предержащих в нашей благословенной стране, это же принцип любого малолетнего ребенка, который хочет играться и гулять. Если вдруг надают по заднице, то тогда стоит задуматься, а нужно ли это делать, это принцип детей и депутатов. Просто детям есть кому давать по заднице, в отличии от депутатов. Дети инфантилы на которых нет ремня, вот кто сегодня является решающей силой в государственной семье.

Итак, начнем сначала. Дети и родители, только поменявшиеся местами. Помнится мне, была такая история у Януша Корчака, и чем она закончилась, думаю объяснять не надо. Так вот... детишки(депутаты), офигевшие от собственной безнаказанности творят то что им хочется, и кажется правильным (да я утрирую, и отлично осознаю мотивы, но так надо.). И взрослые, которым это не нравится, и которые вынуждены подчиняться. В один прекрасный момент взрослые не выдерживают и решают выдать ремня обнаглевшим чадам. Но любимые же чада, или все-таки нет? В результате, народ выпускает свой пар в свисток возмущения, или в установку палаток, или просто в крики протеста. В принципе все вышеперечисленные меры никоим образом не влияют на работу системы. Дела идут, контора пишет. Так что покричат, и разойдутся, это вполне действенный способ решения проблем подобного уровня. И в принципе, люди, которые не готовы отстаивать свое мнение ничем кроме выкриков другого не заслуживают.

Итак, попробуем подвести итоги. Мирные демонстрации, есть всего лишь выброс пара народного гнева в свисток возмущения. Собака лает, ветер носит. Результатом может стать подачка от власть предержащих, в лучших традициях троллинга, вбросили, собрали лулзы, признали неправоту. Повторить, по вкусу добавить перца, или другой субстанции вброшенной на вентилятор. Или же результатом может стать полный игнор, и это кстати наиболее действенный способ реакции на подобные акции. Вы сами, к кому прислушаетесь? К проповеднику, который вещает вам о необходимости покаяться, или к наглому гопнику который уже ухватил вас за грудки и дышит перегаром прямо в лицо? Как это не прискорбно сознавать, но силовые методы куда более эффективны, чем простое увещевание. Так как прежде чем взывать к совести нужно сначала убедиться в наличии этой самой совести у того к кому взывают. А наличие совестливых людей среди депутатов... да ладно. Именно поэтому мирные демонстрации и акции протеста, есть всего лишь выходом пара в воздух. А если набраться наглости то на этом не только можно играть в рамках удаления своих оппонентов (даже такому недовыхлопу нужны лидеры), но еще и подзаработать на этом


Так вот, возвращаемся к теме топика, а что же в этом плохого кроме потраченных впустую усилий? Да ровно то, что народное возмущение, как тот самый пар в чайнике, упомянутый ранее. Выкричались и успокоились, и так до следующего раза. Вместо того чтоб накопить всю эту мощь и единым порывом выплеснуть на тех кто это заслужил. Сейчас же мы в роли той самой жабы, которую варят, очень медленно повышая температуру. И, к сожалению, причин для изменения данной тенденции пока что не видно.