Між іншим...

 Зі спогадів і листів Тараса Шевченка та його друзів вимальовується сумна історія його прагнення повернутися та оселитися на батьківщині та «історична» роль місцевих чиновників, які не дали можливості це зробити.
Під час своєї останньої подорожі на Україну у 1859 році Тарас Григорович відвідує родичів та з допомогою троюрідного брата і свояка Варфоломія Шевченка намагається купити ділянку землі, яка йому сподобалася між Каневом та селом Пекарі у поміщика Парчевського. У своїх спогадах Варфоломій Шевченко пише: «От і стали ми з ним декуди їздити і шукати йому … такого місця, «щоб Дніпро був під самим порогом». Незабаром і знайшли ми таке місце, і справді чудове! Над самісіньким Дніпром, з невеликим ліском. Ця земелька — може, чи й було дві десятини, — належала до власності п. Парчевського».
Однак, придбати цю ділянку так і не вдалося. В основному через все те ж бажання дрібних місцевих чиновників вислужитися перед вищим начальством. Одну з ключових ролей у цій справі відіграє справник Черкаського повіту Київської губернії Василь Табачников, який вистежував Шевченка під час його поїздки по Черкащині в липні 1859 р.
В тому числі і завдяки його доносам Тараса Шевченко заарештовують. Згодом, у своїх листах Тарас Григорович не раз згадує цього пана, так у листі до Михайла Максимовича (9 жовтня 1859р.) він пише: «тепер сижу собі… та згадую собачого сина черкаського ісправника Табашникова».
джерело